Сьогодні, 9 березня, в День народження українського генія Тараса Шевченка оприлюднено результати Всеукраїнського конкурсу есе учнівської та студентської молоді «Мій Шевченко», присвяченого творчості великого Кобзаря. Серед переможців конкурсу у віковій категорії старших класів (9 – 11) почесне ІІ місце посіла учениця 10-А класу Академічного ліцею №1 Поляк Анна. Вітаємо Поляк Анну та керівника конкурсної роботи, учительку української мови та літератури Жевагу Олену Миколаївну.
В есе мало бути розкрито особисте сприйняття постаті Тараса Шевченка, його значення в сучасному житті українців. Роботи переможців будуть опубліковані у збірнику наукових праць «Українські студії в європейському контексті».
Уривок із конкурсної роботи: «Читаючи Шевченка, я формую власну громадянську життєву позицію, розумію свою ідентичність, по-новому відкриваю зміст його віршів. Короткий вірш «Садок вишневий коло хати…». У ньому все описано просто, ніби прозово, зовсім немає кольорових образів, але я зримо бачу цей український весняний вечір, його кольори, чую всі звуки, вдихаю весь його аромат, тону в білій піні квітуючих вишень, відчуваю втому вечірнього села. Це картина злиття людини з природою. Тут органічно все: садок, хата, хліборобська праця, пісня, усе материнське, вечеря, сім’я, зіронька, соловейко. Це не вірш, а магія поетичного слова. Ця картина рідного краю виникла у далекому від України сірому Петербурзі, в сирому казематі. Наскільки треба любити народ, природу свого краю, щоб чекаючи жорстокого вироку, створити без всякої патетики такий тихий гімн усьому нашому етнічному. У вірші весь національний колорит, це космічно глибинний світ українства. Так, це ідилічна картина українського села, яких у Шевченка небагато. Тут сплетено воєдино світлий спогад дитинства і мрію про щасливе життя народу. Це суто наш, неповторний український наратив, ось чому зробити переклад вірша безвтратно фактично неможливо навіть великому іншомовному майстру.
Поезія Шевченка показує моїй душі високі ідеали, вона значуща, у ній я духовно контактую з українським генієм, черпаю національну ідентичність, вічний порив до щастя, до свободи, волі. Пізнаний мною Шевченко – різний, як різними бувають долі, люди, події, дні. Мій Шевченко ще не до кінця відкритий, та і чи можливо його до кінця осягнути! Мій Шевченко – це для мене код нації: «Свою Україну любіть. Любіть її… Во время люте за неї господа моліть». У кожного з нас свій Шевченко, але зараз « во время люте» він єдиний для всіх українців, він разом із нами, він – поет нескорених, а зранене зі стрілецької зброї його погруддя у Бородянці міцнить наш дух. Прострілена голова пророка вражає, зміцнює нас у кривавій боротьбі за нашу державу, волю. Зараз він єдиний для всіх нас у словах: « Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая».