Сьогодні відбувся вагомий захід для поціновувачів, в першу чергу, історії Обухівщини, її славетних імен. Це презентація документального фільму про геніального українського скульптора і поета, нашого земляка «Краса правічна Михайла Горлового».
|
|
|
|
Серед виступаючих на презентації був учень 8-Б класу Академічного ліцею №1 імені Андрія Малишка Макар Підтілок, здібний, талановитий, із патріотичним світоглядом, зацікавлений історією в цілому та літописом свого краю як часточки історії України. Коли Макар тримав слово, у залі була цілковита тиша, настільки щиро, просто і водночас натхненно він говорив:
«Коли я прочитав тему цьогорічного конкурсу учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої», а це тема: «Творимо заради майбутнього», то відразу вирішив, що писатиму роботу про Михайла Горлового, нашого земляка, патріота, поета, скульптора-творця меморіальної дошки Андрію Малишку на ліцеї його імені, де я навчаюся.
Він творив заради майбутнього; його скульптурні та монументальні роботи – це галерея історичного часу, образів, пам’яті.
У висновку свого дослідження я пишу: «Михайло Горловий залишив для прийдешніх у безцінній скарбниці української культури свій внесок для формування національної пам’яті, вічних істин, утвердження української мови, застереження від повторення помилок, зрад самих себе. У своїх творах цей подвижник-патріот «горів, цвів, полум’янів». Його мистецькі роботи, поетичне слово допоможуть не забувати «чиїх батьків чиї ми діти», ніколи не відчувати меншовартости, а тільки єднання з батьківською землею, усвідомлювати себе українцями, любити все рідне, заповітне, цінувати минуле, щоб не зганьбити майбутнє. Я хочу рости в усвідомленні величі своєї нації, з відчуттям поваги до людей, які її відстоювали і боронять нині. Буду славити, романтизувати, ідеалізувати українських героїв і їхні подвиги, усе національне, українське. То все краще, вартісне. То все моє, наше.
Стоїть Україна –
Захід і Схід
Стоїть Україна
Вже тисячі літ,
Стоїть як стояла,
Трагічна, велична,
Стоїть і стоятиме
Вічно.
Горловий-поет мені близький ще й за духом. Нас, не зважаючи на приналежність до різних поколінь, об’єднує віра в Україну. В одному з інтерв’ю Михайло Горловий на запитання, чого він чекає від дня завтрашнього, відповів: «Української України».
Його поезія – це біль і щем української душі, це дух України, це мова правди не тільки до сучасників, а й до наступних поколінь:
Нам славу берегти і міць плекать
А давнина у наших генах навіч,
Бояться зайди, вічні вороги.
Хай знає зловорожий набрід,
Ми на своїй землі – господарі
Й боги!»
Роман Коваль після виступу Макара сказав, що, даючи слово учню, думав, що буде щось на кшалт заученого, а почув виступ, пройнятий духом самого Горлового.
Слухаючи Макара і такі слова про його виступ, розуміла, що знайти учня, який розділить із тобою твої знання та мрії, - це складно, а мати такого учня – це, без перебільшення, вчительське щастя.
В закінчення зустрічі Роман Коваль, президент історичного клубу «Холодний Яр», член НСП України, автор сценарію фільму «Краса правічна Михайла Горлового» зачитав листа до виконавчої влади нашого міста (до речі, це вже другий лист, так як перший мав відмову) про вшанування Михайла Горлового іменуванням в його честь і пам’ять вулиці нашого міста.
Ми, обухівці, не повинні бути байдужими до цієї ініціативи. Геніальність Горлового незаперечна, його подвижництво невимірне. Якщо цього замало, і перешкодою стає лише те, що він уродженець Щербанівки, а не самого Обухова, то згадаймо вкраплення його творінь саме в панорамі нашого міста.
1989 рік – хрест на горі Пидина в честь 500-ліття козацтва, на ньому український орнамент і напис: «Славному козацтву України». Через півроку у ніч річниці Народного руху його зрубали, підло, цинічно, із зрозумілим натяком і безголосим попередженням місцевим патріотом. Тоді із другом Олександром Фурманом був зроблений хрест, який до двох метрів, і його вдягли в залізний швелер. На щастя, хрест височить там і досі.
1990 рік – на Обухівському Сліпаковому кладовищі встановлено пам’ятник жертвам Голодомору 1932 – 1933 років «Скорботна мати». Це було перше в Україні монументальне вшанування жертв Голодомору.
2017 – створення меморіальної дошки Андрію Малишку на фасаді Академічного ліцею №1.
2019 рік – проєкт його пам’ятника Матері, подолавши всі перипетії та непорозуміння переміг на відкритому конкурсі. Його «мати – українська доля, український всесвіт» мала стояти в Обухові на площі Матері. Але недоброзичливість «великомудрих» не дала можливості місту мати геніальне творіння скульптора.
То невже цього всього недостатньо, щоб віднайти на мапі міста ще існуючу загальну назву вулиці та знівелювати її. А натомість яскравою сторінкою історії Обухова зробити вулицю імені Михайла Горлового.
Жевага Олена Миколаївна